-
1 обґрунтування доказів
( посиланням на надійність або доведенням надійності джерела) foundation of evidenceУкраїнсько-англійський юридичний словник > обґрунтування доказів
-
2 foundation of evidence
-
3 evidence
1) доказ, докази, уліка, уліки, доведення, підтвердження; речовий доказ, речові докази; наведення (надання) доказів; свідчення (в т. ч. свідка); давання свідчень; засіб доведення, засоби доведення; дослідження доказів ( як стадія судового процесу)2) доводити, підтверджувати (свідченнями, доказами, додатковими фактами тощо); свідчити, давати свідчення; слугувати доказом•evidence discovered as a result of the search — докази, виявлені внаслідок обшуку
evidence elicited through questioning of witnesses — свідчення, отримані під час допиту свідків
evidence furnished by witnesses — докази, отримані від свідків
evidence implicating the accused — докази, які дають підставу вважати, що злочин вчинено підсудним (обвинуваченим)
evidence in support of the opposition — мотивований протест; обґрунтування протесту
evidence irrelevant to the issue — докази ( або свідчення), що не стосуються питання, яке розглядається
evidence linking others to an assassination — докази, що свідчать про зв'язок інших осіб із вбивством
evidence obtained by an illegal search — докази, отримані внаслідок незаконного обшуку
evidence obtained during custodial interrogation — свідчення, отримані під час попереднього допиту ( коли допитуваний перебував під вартою)
evidence obtained from a suspect — свідчення, отримані від підозрюваного
evidence obtained in good faith under a search warrant — докази, отримані законним шляхом на підставі виданого ордеру на обшук
evidence obtained in violation of rules — докази, отримані з порушенням норм
evidence obtained through an illegal search — докази, отримані внаслідок проведення незаконного обшуку
evidence on behalf of the prosecution — докази ( або свідчення) (з боку) обвинувачення
evidence of blood grouping tests — докази, отримані шляхом визначення груп(и) крові
evidence of obvious probative value — докази, що мають незаперечну доказову силу
evidence presented by the parties — докази, наведені сторонами
evidence relevant to credibility — доказ, що стосується надійності свідка ( або достовірності його свідчень)
evidence secured from an illegal arrest — докази, отримані внаслідок незаконного арешту
evidence seized in violation of a person's constitutional rights — докази, отримані із порушенням конституційних прав особи
evidence submitted by the prosecutor — докази, подані прокурором ( або обвинуваченням)
evidence sufficient to sustain the case — доказ, достатній для підтримання (даної) версії
- evidence againstevidence to support the charges — докази, що підтверджують обвинувачення
- evidence aliunde
- evidence and proof available
- evidence at law
- evidence before trial
- evidence by a party
- evidence completed
- evidence for the defendant
- evidence for the defence
- evidence for the defense
- evidence for the plaintiff
- evidence for the prosecution
- evidence garnered by bugging
- evidence gathered illegally
- evidence gathering
- evidence-gathering technique
- evidence in a trial
- evidence-in-answer
- evidence-in-chief
- evidence in corroboration
- evidence in court
- evidence in cross-examination
- evidence in disproof
- evidence in question
- evidence in rebuttal
- evidence in the case
- evidence introduced at trial
- evidence law
- evidence material to the case
- evidence obtained illegally
- evidence of an accomplice
- evidence of arrest
- evidence of character
- evidence of confession
- evidence of credibility
- evidence of crime
- evidence of criminality
- evidence of debt
- evidence of disposition
- evidence of fact
- evidence of flight
- evidence of guilt
- evidence of indebtedness
- evidence of identification
- evidence of identity
- evidence of marriage
- evidence of opportunity
- evidence of paternity
- evidence of practice
- evidence of reputation
- evidence of title
- evidence of what occurred
- evidence on appeal
- evidence on commission
- evidence on hearing
- evidence on oath
- evidence par excellence
- evidence presented
- evidence produced
- evidence relevant to weight
- evidence so obtained
- evidence supplied
- evidence tampering
- evidence technician
- evidence to contradict
- evidence to meet
- evidence to rebut
- evidence to the contrary
- evidence wrongfully obtained -
4 coherent
- coherent argument логічний/ послідовний доказ- coherent foreign policy послідовна зовнішня політика- coherent reasoning логічно послідовний доказ/ обґрунтування- coherent thought послідовна/ логічна/ зв'язана думка -
5 аргумент
АРГУМЕНТ (лат. argumentum - доказ) - 1) Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування підтвердження чогось. 2) У логіці - істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні А. можуть бути факти, закони, наукові теорії, аксіоми, теореми, визначення тощо, тобто положення, істинність яких вважається безумовною. У математичній логіці - незалежна змінна, яка зумовлює значення функції. -
6 reason
n1. причина, підстава2. аргумент, мотив, міркування3. пояснення, обґрунтування, мотивована заява- legitimate reason законна підстава- pure reason філос. чистий розум- sound reason важлива причина- valid reason переконливий доказ- faith in reason віра в розум- to distort the true reasons спотворити правдиву причину- for demagogic reasons за демагогічними уявленнями- for humanitarian reasons з гуманних міркувань- for reasons of national security з точки зору національної безпеки -
7 напередвизначена гармонія
НАПЕРЕДВИЗНАЧЕНА ГАРМОНІЯ - поняття, введене у філософський обіг Ляйбніцем з метою обґрунтування взаємозв'язку і узгодженості між монадами - субстанційними елементами світу. За Ляйбніцем, монади як нематеріальні, наділені свідомістю активні сили не можуть фізично взаємодіяти одна з одною. Це спричиняє певні труднощі пояснення взаємодії двох тіл, зокрема, їх зіткнення у динаміці. Ляйбніц цю проблему вирішує за допомогою Н.г., яка привнесена у світ Богом, щоб узгодити між собою зміни в одній монаді із змінами в іншій та обумовити розвиток всіх речей у світі за єдиним планом. Кожну монаду Ляйбніц уподібнив годиннику, який таким чином заведений Творцем, що відображає Всесвіт і змінюється одночасно зі змінами у всьому Всесвіті. Принцип Н.г. покладений в основу пояснення не тільки узгодженості між окремими монадами, а й між сутністю і явищем, душею і тілом. На думку Ляйбніца, Н.г. є одним із доказів існування Бога, який при цьому виступає в ролі універсального проектувальника Всесвіту як скоординованої поміж собою нескінченної множинності монад. В релігійно-ідеалістичній формі теорія Н.г. містить такі важливі філософські ідеї, як єдність Всесвіту, загальний зв'язок усіх речей, зокрема, одиничного з загальним, телеологічний характер природних процесів тощо.Л. ОзадовськаФілософський енциклопедичний словник > напередвизначена гармонія
-
8 софізм
СОФІЗМ ( від грецьк. σόφισμα - судження, придумане розумно, хитро) - логічний феномен у вигляді послідовності пов'язаних суджень, що має на меті створити видимість (ілюзію) логічного обґрунтування (доказу) напередхибного твердження. С. сприймається як певний умовивід, тобто як логічний доказ хибного твердження, хоча насправді має місце імітація умовиводу. Для викриття імітації необхідний логічний і семантичний аналіз С. Поняття "С." виникло в античній філософії завдяки діяльності школи софістів. Софіст в одіозному розумінні - людина, що будує С., щоб переконати опонента в істинності деяких тверджень заради власної вигоди. Розгляд і аналіз С. в античній філософії (Платон, Аристотель) спонукали до більш глибокого дослідження правил і законів логічного мислення.
См. также в других словарях:
обґрунтування — я, с. 1) Дія за знач. обґрунтувати. 2) Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому небудь, на потвердження чогось … Український тлумачний словник
аргумент — у, ч. 1) книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого небудь. 2) мат. Незалежна змінна величина … Український тлумачний словник
мотивація — ї, ж. 1) Сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування. 2) Доведення необхідності скоєння певних вчинків. 3) Заохочення учнів до вивчення певного предмета, дисципліни, пояснення необхідності навчання у школі … Український тлумачний словник
посилатися — а/юся, а/єшся, недок., посла/тися, пошлю/ся, пошле/шся, док. 1) Вказувати на кого небудь як на свідка або авторитетну особу, називати щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій і т. ін. || Для обґрунтування своїх дій або… … Український тлумачний словник